Все репатрианты за редким исключением делятся на следующие четыре группы по их отношению к стране, принявшей их. Ниже мы перечислим эти группы и дадим их краткое описание.
1. Восторженные.
В эту группу входят, как правило, совсем новички. Состояние восторженности по приезде может длиться месяц, полгода, год, иногда, в крайних случаях, три. Израиль - прекрасная страна, но для туриста, а не для репатрианта. Последнего она быстро излечивает от восторженности. Восторженным можно пожелать как можно продуктивнее использовать свой духовный и душевный подъем: заняться ивритом, курсами переквалификации, поисками работы. То есть, сделать разумное вложение в свое будущее. Можно, конечно, пропить все это время, отдыхая от галута. Но корзина абсорбции быстро закончиться, и придется идти на работу, а без иврита, без профессии, в которую вам реально открыты двери на израильском рынке труда, вам останется только никайон, стройка, завод или охрана.
Далее восторженные, как правило, попадают в одну из следующих групп.
2. Обиженные.
Эту группу составляют те, чьи надежды не оправдались. Они разочарованы и позволили черной ехидне обиды заползти в свои души и укорениться в ней. Такие начинают воспринимать все через черные очки и хаять Израиль. Что можно сказать для таких? Состояние обиженности непродуктивно. Более того, оно разрушительно для личности. Обиженный ничем себе не поможет, а только навредит. Если вас посетило это состояние, постарайтесь, как можно быстрее, от него избавиться.
3. Лже - патриоты.
Из восторженности могут вырасти не только обиженные, но и лже-патриоты. Почему лже? - спросите вы. Потому что лже патриоты пытаются сберечь свою восторженность, как ребенок, который не хочет становиться взрослым. Лже патриоты инфантильны. Как только они слышат что либо негативное о предмете своей восторженности, они затыкают уши или обрушиваются с проклятиями на посмевших покуситься на их идеалы. Они ненавидят всех критикующих, потому что бояться посмотреть правде в глаза, и, наконец, повзрослеть. Они бегут от проблем, как черт от ладана, потому что нутром чуют, что проблемы не оставят от их храма восторженности камня на камне. Они предпочитают жить в замке своей мечты и окружить себя каменным забором. Именно лже патриоты больше всего кричат о своем патриотизме, носятся с ним, как с писанной торбой, и каждому несогласному с ними говорят - "Вам не нравиться Израиль? Уезжайте отсюда побыстрее и избавьте нас от своего присутствия". Лже патриоты защищают не свою страну, а ее имидж, прекрасную картинку, которая живет в их представлении.
Что можно пожелать этой группе? Чтобы они не боялись правды и проблем. Решение проблем сделает их сильными, тогда как бегство от них, сделает их трусами и слабаками.
4. Патриоты.
Это реалисты. Патриот хочет, чтобы его страна стала сильной и понимает, что это возможно только тогда, когда она будет бороться и изживать свои слабости. Патриот не боится говорить о нерешенных проблемах. Наоборот, он заинтересован в критике, в точном диагнозе болезни, без которого невозможно ее излечение. Истинный патриот будет разоблачать заблуждения и не побоится идти даже против течения, против общественного мнения, когда оно не право.
Что можно пожелать этой группе?
Никогда не сдаваться.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Нечестивого и любящего насилие ненавидит Господь - Николай Николаевич Всё ближе день Его суда, ещё годок, ещё немного, восплачут грешники тогда, пренебрегающие Богом. Да, Божья милость велика, но к тем, кто сердце открывает, любви бездонная река, для жаждущих, не высыхает. (вято из интернета)
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
